Братиш, сегодня я решил поделиться с тобой своей историей, как я купил закладки и провел ночь играя в Доту.
В общем, недавно я услышал про то, что в нашем районе появилась новая ширево. Ну ты же знаешь, как постоянно что-то новое появляется на этой наркосцене. Эта шляпа обещала бомбический кайфол, какой я еще не пробовал. Ну естественно, я вдохновился и решил, что мне обязательно надо попробовать это дерьмо.
Сразу же я начал искать связи и наткнулся на одного хи-хи-дилу. Он смотрелся весьма доверительно, потому что был обтатуирован, и у него была залитая глаза рожа. Типичный кайфолом, думал я. Не буду говорить о том, каким образом я договорился с ним о покупке, но скажу одно – это стоило мне немалых средств.
Когда я держал в руках эту штуку, меня прямо глючило от предвкушения. Уже представлял, как я наслаждаюсь штырением и одновременно разминаю нубов в Доте. Это был план на вечер.
Прошло несколько часов, и я решил сделать закладку, чтобы почувствовать все прелести этого ширева. После того, как внес дозу в организм, я почувствовал, как все начало мутиться. Черт, чувак, я даже не мог понять, где окончание стены, а где начало пола. Это было что-то невероятное!
Уже через некоторое время я решил, что пора зайти в Доту. Честно говоря, сейчас точно не помню, как я туда попал, но я сидел перед монитором и бомбил нубов, а они были такими никчемными и непонятливыми, что мне просто хи-хи было от этого.
Весь вечер я провел в игре, даже не осознавая, как быстро время летит. Личные дела и важные дела для меня стали неактуальными, ведь ЛСД кислота возможно опять накинула меня на штырение. Я был полностью погружен в виртуальный мир и наслаждался каждой минутой, проведенной в нем.
Как-то посреди ночи я почувствовал, что эффект начинает спадать. Но я не хотел этого. Я хотел оставаться в этом мире, где я был крутым игроком и никакой кайфолом меня не мутит.
Но, как говорится, все хорошее заканчивается рано или поздно. На следующий день я проснулся со смертельной головной болью и осознал, что все было лишь мечтой, и что я провел всю ночь перед компьютером, играя в Доту. Я почувствовал глубокое разочарование и понял, что ширево и игра в Доту никогда не принесут мне настоящего удовольствия.
Теперь, когда я вспоминаю об этом случае, я понимаю, что все эти ширево и штырения – лишь наивные попытки уйти от реальности. Лучше просто наслаждаться жизнью и не пытаться искать кайфолом в запретных вещах. Здоровье и семья – вот настоящий кайф, который нам всем нужно ценить и сохранять.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!